Колись писала тільки російською мовою, з 2014-го почала наново вивчати українську.
Декілька моїх оповідань у 2014 році переклала на українську Діана Клочко, у 2016 році — Наталья Бельченко за редакцією Михайла Бриниха (публікація в журналі «Соти» та канадська премія Бабеля. Нині перекладаю сама. В Україні готується до друку книжка оповідань.
Пишу документальну повість про київські зустрічі, зокрема про знайомого американця — спелеолога, поліцмена, слідчого — про його розслідування подій під час Голокосту та надзвичайні знахідки.
Я киянка, проводжу в Україні два місяці на рік. Допомогаю чим можу, пишу і розказую про Україну. Моя рідна бабуся — єврейка з села Петрівка — загинула під час нальоту банди в 1920 чи 1921 році, а прийомна бабуся — українка з села Лісовичі — втратила чоловіка та дітей за Голодомору.
Нещодавно у селі Лісовичі ми знайшли можливих родичів. Ще не знаю, чи напевно вони двоюрідні онучки моєї прийомної бабусі, але люди хороші, ми з ними бачилися. Ще й співають гарно. Бабуся теж гарно співала.
На відео можливі родички — дві жіночки у кадрі.
Анна Агнич (Anna Agnich) 